спектакль Нєвинасімі люді Київ 2025-12-22 18:30 Театр на Михайлівській
- Режисер та автор музичного рішення – Олександра ПРАВОСУД
- Режисер відео-сюжетів – Аліса ГУР`ЄВА
- Оператор – Володимир ОСТАПЕНЕЦЬ
- Хореографія – Світлана АРХИПОВА
- Фотохудожник – Анастасія КОНОНЕНКО
- Світлове рішення та відео проекція – Єгор СНІГИР
- Звукооператор – Ілля РИБАЛКО
- Художній керівник постановки – Віталій КІНО
«Нєвинасімі люді» у Київському театрі на Михайлівській — це комедія-гротеск, у якій сучасна українська дійсність постає у всій своїй трагікомічній правдивості. Постановка створена за п’єсою Романа Горбика — драматурга, який уміє бачити глибину за простими, на перший погляд, історіями. Його герої — не вигадані персонажі, а ті, кого ми зустрічаємо щодня: знайомі, сусіди, родичі, ті самі «нєвинасімі люді», без яких, утім, не уявити життя.
Кожен у цій виставі впізнає когось свого. Бабцю, що слухає радіо і веде філософські розмови з цуциком Барсіком. Тьотю Люду з базару, гостру на язик і з вічними життєвими порадами. Подружку Свєтку, яка знову закохалася «не туди», або діда, що колись ганяв селом із сокирою — не зі зла, а з великої образи на життя. Усі вони — частинка нашого світу, зі своїми звичками, слабкостями, дивакуватістю і неповторною життєвою мудрістю.
Режисер перетворює ці образи на живий мікрокосм української сім’ї, де сміх межує зі сльозами, а любов із роздратуванням. Тут усе справжнє: сварки й примирення, плітки на кухні, дитячі спогади, образи, що ніколи не забуваються, і ті моменти, коли розумієш — попри все, без цих людей не можна. Бо саме вони — наша кров, наша пам’ять, наші корені.
Актори майстерно створюють атмосферу села, де кожне слово звучить із душею, а кожна сцена — як шматочок життя. Вони співають, жартують, танцюють, ліплять вареники, знову й знову «ліплять ліпеницю» — і все це не для ефекту, а для того, щоб глядач відчув справжність. Сміх тут — не лише від веселих ситуацій, а й від болю, який знайомий кожному, хто жив у родині, де кохання й сварки йдуть пліч-о-пліч.
Особливої колоритності додає мова вистави — живий український суржик. Це не просто прийом, а частина ідентичності героїв. Вони говорять так, як говорить народ: щиро, часом грубо, але завжди по-справжньому. Глядач не потребує перекладача — ця мова зрозуміла серцем, бо це мова нашого побуту, дитинства, кухонь, подвір’їв і свят.
«Нєвинасімі люді» — це вистава про любов і терпіння, про вміння бачити людину за її недоліками, про родину, без якої і важко, і неможливо. Це історія, у якій глядач то сміється до сліз, то стискає кулаки від співчуття, то мовчить, упізнавши себе у когось на сцені.
Це не просто комедія — це дзеркало, у якому кожен побачить своє обличчя. І, можливо, вийде з театру з усмішкою, подумавши: «Так, у мене теж бувають “нєвинасімі”, але ж без них життя було б зовсім нецікаве».
