концерт Можна я просто посиджу? Київ 2025-11-24 18:00 Театр ім. Івана Франка
«Можна я просто посиджу?» — вистава, що промовляє до серця кожного
Київ, Театр імені Івана Франка
У час, коли життя розділилося на «до» і «після», коли війна щодня нагадує про крихкість людського буття, з’являється потреба зупинитися. Відчути. Перебути. Саме з такого болючого, але чесного місця й народилася моновистава «Можна я просто посиджу?» — камерна розмова п’яти жінок, які змінюються разом із глядачем.
Це не просто вистава, це — сповідь, прожита актрисою Оленою Кравець, яка майстерно втілює кожну з героїнь. Усі п’ять персонажів — зовсім різні за віком, досвідом, внутрішніми травмами. Але всі вони, пройшовши крізь непрості обставини, поступово переосмислюють себе, свою жіночність, силу, втрати та нові сенси.
Центральна тема — усвідомлення вартості життя.
Так, у фокусі оповіді — не лише війна, яка стала тлом, що змінює все. Насамперед — це шлях внутрішньої трансформації, де біль і криза стають поштовхом до зростання. У кожної героїні — своя правда. Хтось втомився бути «зручною» і вперше дозволяє собі бути слабкою. Хтось нарешті дозволяє собі сказати «досить» і йде. Хтось знаходить себе у найпростішому — в мовчанні, у погляді, у дотику до власного серця.
Моновистава «Можна я просто посиджу?» — це мистецтво бути чесною з собою.
Вона торкається тем, про які часто не наважуються говорити вголос: втрата опори, зневіра, розчарування, але також — любов, відродження, надія. Саме тому кожен глядач знаходить у цій постановці щось глибоко особисте. Це вистава, яка не вимагає гучних слів, вона мовить тишею, диханням, паузою — як справжній діалог із собою.
Постановка побудована так, щоб кожна історія звучала окремо, але водночас — ставала частиною єдиного цілого. Вона — мов подих після довгого мовчання. Кожна сцена — це простір для емоцій, що не піддаються поясненню, але знаходять свій відгук у серці.
Це не просто театр. Це акт глибокого співпереживання.
Глядачі виходять зі спектаклю не такими, якими були на початку. І справа тут не лише в драматургії — справа в чесності. Вона проникає глибоко, збурює щось давно забуте, змушує дивитися всередину, не відводити очей.
Авторка ідеї та виконавиця — Олена Кравець, якій вдалося передати надзвичайну палітру почуттів, не змінюючи правдивості кожної з ролей.
Режисерка — Олена Коляденко, чутливо і делікатно вибудувала простір, у якому голос жінки звучить щиро, гідно, сильно.
«Можна я просто посиджу?» — це не про втечу. Це про відновлення. Про той момент, коли ти дозволяєш собі бути. Просто бути.
