Національний палац мистецтв «Україна»
Національний палац мистецтв «Україна»: як Київ отримав свою головну концертну залу
Київ — місто, багате на історичні місця та яскраві архітектурні пам'ятки. Однією з найбільш знакових споруд столиці є Національний палац мистецтв «Україна». Це не просто концертний майданчик, а ціла епоха, навколо якої точилися інтриги та незвичайні історії. Як саме виникла ця грандіозна споруда на Великій Васильківській та чому вона досі є гордістю Києва?
Як народжувалася легенда: цікава історія будівництва палацу «Україна»
Палац чи кінотеатр – секрети радянської бюрократії
У середині ХХ століття Київ переживав активну забудову. Вулиця Червоноармійська (нині Велика Васильківська) набувала сучасного вигляду, вкриваючись багатоповерхівками, першими висотками, реконструювався стадіон. Тому в 1965 році, коли квартал між вулицями Коновальця та Німецькою почали розчищати від старого Володимирського ринку, мало хто здивувався. Кияни звикли до постійних будівництв.
За офіційними документами планувалося спорудити масштабний кінотеатр. Проте у першого секретаря ЦК Компартії України Петра Шелеста була інша мета: побудувати справжній палац мистецтв, сучасний та оснащений найкращою технікою. Москва не хотіла дозволяти будівництво в Києві ще одного палацу, вважаючи, що достатньо Жовтневого палацу. Але Шелест, хитро використовуючи дозвіл на кінотеатр, розпочав амбітний проект.
Коли ж стали помітні мармурові колони та розкішні вестибюлі, у Київ терміново прибув Микола Підгорний, тодішній глава Верховної Ради СРСР. Він зрозумів, що будують зовсім не кінотеатр, але зупинити вже нічого не зміг — будівництво було занадто далеко. Так Київ отримав свій Палац мистецтв «Україна» всупереч волі Кремля.
Унікальні рішення та технічні новації палацу «Україна»
Найбільша сцена та зал в Україні
Архітектори, які працювали над проектом, вклали у споруду чимало новаторських рішень. Першою з них стала особлива система перехресних залізобетонних ферм, яка забезпечувала гнучкість будівлі та витримувала значні навантаження. В СРСР це рішення використали вперше.
Головна сцена палацу була створена для масштабних партійних заходів, і могла одночасно вмістити президію чисельністю до 1500 осіб. У залі, який став найбільшим в Україні, вміщувалося майже чотири тисячі глядачів. Сцена ж була справжнім дивом техніки – вона мала дві платформи, які змінювали одна одну під час вистав. Оркестрова яма могла підніматися і опускатися, завдяки спеціальним ліфтам, що було абсолютною новацією для тих часів.
Крім того, вражали й інші деталі палацу:
- розкішні люстри з литого скла, стилізовані під підталий лід;
- величезні вітражі та ефектне панно «Березовий гай»;
- два зимові сади та навіть справжня альпійська гірка.
Палац, що перевершив очікування
Коли 18 квітня 1970 року палац нарешті відкрився, люди були вражені його величчю та розкішшю. Нічого подібного кияни ще не бачили. Наступного року автори проекту отримали Шевченківську премію, а сам палац миттєво став місцем найважливіших заходів республіки.
Як змінювався палац «Україна» з роками?
Велика реконструкція 90-х: від партійних з’їздів до національної гордості
Після десятиліть експлуатації стало очевидним, що палац потребує ремонту. В середині 90-х років було проведено масштабну реконструкцію. У результаті споруда значно оновилася та отримала нові приміщення:
- зал переговорів з італійською обробкою та синхронним перекладом;
- сучасний прес-центр для 120 журналістів;
- великий банкетний зал площею понад 1100 квадратних метрів.
У 1998 році палацу надали статус національного, що підкреслило його важливість для всієї країни.
Культурні події, які прославили палац «Україна»
На сцені Національного палацу мистецтв «Україна» виступали знамениті артисти світового рівня: від Дмитра Гнатюка та Анатолія Солов’яненка до Лучано Паваротті, Монсеррат Кабальє, Стінга та Патрісії Каас. Тут проводилися інаугурації президентів України, ювілеї, міжнародні форуми та важливі державні свята. Саме тут святкували 1500-річчя Києва та 2000-річчя Різдва Христового.
Сьогодні палац «Україна» – це не просто будівля, а справжній символ культурного життя країни. Він продовжує бути головною концертною залою, де зустрічаються найталановитіші артисти, і куди завжди хочеться повернутися знову.
