спектакль Київська перепічка Київ Театр «Особистості»
«Київська перепічка» у Києві в театрі «Особистості» — це щемка, різка й дуже жива моновистава Ірми Вітовської, яку важко дивитися “просто як театр”. Вона працює як гойдалка: в один момент стискає горло, а в наступний змушує сміятися так, ніби сміх — це єдиний спосіб витримати реальність. Через особистий досвід і дуже впізнавані деталі тут говорять про життя українців після повномасштабного вторгнення: про втрати, щоденну напругу, зламані плани, але й про вперті мрії, які нікуди не зникли.
Це не лінійна історія з “правильними” висновками. Скоріше чесний потік думок і відчуттів, у якому багато того, що ми рідко вимовляємо вголос. Вистава балансує між полюсами — від ніжної лірики до злого сарказму, від тихої сповіді до сміливої фантасмагорії, де уява раптом стає зброєю і захистом одночасно. Тут може бути боляче, але ця біль не заради драматизації: вона про правду, яку не можна обійти.
«Київська перепічка» поєднує різні жанри й емоції так природно, як це буває в реальному житті під час війни. Сльози змінюються сміхом, спокій — різкою реакцією, ніжність — люттю, а бажання просто вижити — потребою помститися, сказати, назвати речі своїми іменами. І саме цей контраст робить виставу сильною: вона не “пояснює”, як правильно відчувати, а дозволяє відчути по-справжньому.
Важливий і формат моновистави: на сцені — одна акторка, але звучить досвід багатьох. У такому театрі все тримається на голосі, паузах, погляді, інтонації — і глядач мимоволі стає співучасником. Це камерна подія, після якої часто не хочеться одразу говорити — хочеться спочатку посидіти в тиші й “переварити” почуте, а потім уже робити свої висновки.
«Київська перепічка» — для тих, хто шукає театр без прикрас, але з людяністю. Для тих, кому важливо відчути, що їхні емоції нормальні: і сміх, і сльози, і злість, і втома. І для тих, хто хоче вийти із залу не “розваженим”, а трохи сильнішим — бо коли правда озвучена, з нею легше жити.
