спектакль Ідіть ви всі до біса Київ 2026-01-31 17:00 Київський театр «Срібний острів»
- Режисер - Юрій Раєвський
- Хореограф - Сергій Набатов
- Пані Дульська - Каріна Лотоцька,Ірина Копилова
- Пан Дульський - Михайло Герасимчук,Петро Крахмальний
- Збишко Дульський - Владислав Ващенко
- Хеся Дульська - Валерія Духота
- Меля Дульська - Валерія Лещенко,Катерина Кравченко
- Пані Юльясевич - Анастасія Андровська,Ніка Лапченко
- Ганка - Єкатерина Курицина, Єлизавета Смук
- Тадрахова - Ольга Паніна,Наталія Яхонтова
Ідіть ви всі до біса Київ Київський театр «Срібний острів»
Є вистави, які звучать як ляпас — і саме тому їх неможливо забути. «Ідіть ви всі до біса» у Київському театрі «Срібний острів» — із цього ряду. Це історія з епохи модерну: часу, коли мистецтво раптом перестало прикрашати реальність і почало говорити прямо, інколи різко, інколи навіть боляче. Початок ХХ століття — це абсент і декаданс, відчуття неминучих змін, мода на натуралізм і абсурд, коли в літературі й театрі з’являється сміливість показувати людину без глянцю — з її страхами, слабкостями, лицемірством і пристрастями.
Авторка п’єси — Габріеля Запольська, відома польська письменниця, драматургиня й актриса. У свій час вона була справжньою зіркою польської сцени, а також працювала в паризькому Театрі бульварів. Її тексти активно обговорювали, ними захоплювалися, їх засуджували — і часто саме через це вони й ставали подією. Запольська писала так, що було важко відвести погляд: її твори нерідко викликали скандали, бо зачіпали те, про що «не заведено» говорити вголос.
Цю п’єсу Запольська написала у Львові в 1906 році, але вона дивовижно не постаріла. Її й сьогодні ставлять у європейських театрах, і щоразу — ніби знову. Бо питання, які підіймає ця історія, не зникають із часом, навпаки — стають гострішими. Це твір про людину й про те, як вона поводиться, коли опиняється в тиску суспільства, очікувань, страху осуду та потреби «виглядати правильно».
То що ж так чіпляє глядача? Те, що тут звучать дуже болючі, але чесні теми:
про внутрішню свободу і залежність від чужої думки,
про мораль і вигоду,
про те, як легко зрадити себе — і як важко потім з цим жити.
І ще одне — ця історія набуває нового звучання саме сьогодні. У час подвійних стандартів, коли правила часто міняються на ходу, а щирість може коштувати дорого, людині справді доводиться бути спритною: продумувати кроки, ховати справжні емоції, підлаштовуватися, міняти маски — інколи навіть не помічаючи, як вони приростають до обличчя. Здається, ніби тільки так можна “вберегтися” від ударів життя і сподіватися на хоч якийсь захист.
Саме тому «Ідіть ви всі до біса» — не просто вистава «про минуле». Це історія, яка б’є в сьогодення і змушує кожного поставити собі незручне запитання: де я справжній, а де вже граю роль — просто щоб вижити?
