концерт Хор Верьовки. Літургія для хору і народного співу Київ 2026-10-03 18:00 Трапезний храм Києво-Печерської лаври
Хор Верьовки у Києві — Третя Літургія Кирила Стеценка в Києво-Печерській лаврі
Третя Літургія для хору і народного співу у виконанні Національного хору Верьовки
У Трапезному храмі Києво-Печерської лаври прозвучить Третя Літургія для хору і народного співу Кирила Стеценка. Твір виконає Національний хор Верьовки — колектив, у звучанні якого академічна хорова традиція природно поєднується з народною манерою співу.
Стеценко написав цю Літургію у 1921 році, в період активної боротьби за автокефалію української Церкви. Це був час, коли українська мова після тривалих обмежень знову почала звучати у храмовому просторі, а церковна музика поверталася до власного національного коріння.
Композитор звернувся до традицій українських духовних кантів і псальмів, органічно вплітаючи їхні інтонації у богослужбову музику. Водночас його задум виходив за межі звичайного хорового виконання: Стеценко свідомо поєднав спів професійного хору з голосами парафіян.
Саме ця особливість стала принциповою для твору. Український вірянин у храмі вже не залишався лише слухачем. Він отримував можливість долучитися до співу та стати безпосередньою частиною богослужіння. У символічному сенсі це означало повернення людині власного голосу — і буквально, і культурно.
Літургія Кирила Стеценка: музика, пов’язана з українською церковною традицією
Третя Літургія виникла в історичний момент, коли питання мови, церковної незалежності та національної культури були тісно переплетені. Для Стеценка духовна музика не існувала окремо від українського музичного досвіду. Він працював із тим, що було знайоме слухачам із церковного та народного співу, і переносив ці інтонації у великий хоровий твір.
Тому Літургія сприймається не лише як пам’ятка своєї епохи. У ній відчувається спроба вибудувати українську богослужбову традицію мовою, близькою самим парафіянам. Хор і громада тут не протиставляються одне одному, а стають двома складовими спільного звучання.
Для сучасного слухача цей задум має окрему цінність. Можна почути, як академічна хорова культура перетинається з народними духовними інтонаціями, а звична дистанція між виконавцями та слухачами стає значно меншою.
Особливе значення твору для хору Верьовки
Для Національного хору Верьовки звернення до музики Кирила Стеценка має особливий сенс. Однією з найпомітніших рис колективу завжди було поєднання академічного та народного співу. Саме ця риса перегукується з принципом, закладеним композитором у Третій Літургії.
Виконання такого твору дає хору можливість подивитися на власну музичну природу в іншому контексті — через українську духовну традицію, історію хорового співу та співвідношення професійного й народного голосу.
Тут важлива не лише технічна складність партитури. Не менш суттєвим стає саме відчуття спільного співу, в якому академічна школа не віддаляє музику від слухача, а навпаки, допомагає передати її внутрішню логіку й походження.
Літургія у просторі Києво-Печерської лаври
Місце виконання також має символічне значення. Третя Літургія Кирила Стеценка прозвучить у Трапезному храмі Києво-Печерської лаври — одному з найважливіших духовних просторів України.
У новітній боротьбі за незалежність Києво-Печерська лавра знову опинилася в центрі процесів, пов’язаних із поверненням української духовної традиції до власних джерел. Саме тому виконання тут твору, написаного понад сто років тому на тлі боротьби за автокефалію української Церкви, набуває додаткового історичного й культурного змісту.
Минуле і сучасність у цій програмі перетинаються дуже виразно. Літургія, створена у 1921 році в час пошуку церковної та культурної самостійності, сьогодні звучатиме у просторі, який знову став важливою частиною українського духовного життя.
Національний хор Верьовки представить Третю Літургію Кирила Стеценка як твір, у якому академічний спів, народна традиція та голос громади з’єднуються в одному музичному полотні. І саме в Трапезному храмі Києво-Печерської лаври ця музика отримає особливо відповідний їй простір і контекст.
