спектакль «Гдє ві сохнітє бєльйо чи у Києві, на Подолі» Київ 2026-03-22 17:00 Театр української традиції «Дзеркало»
Театр української традиції «Дзеркало» запрошує на святкову комедію до Дня Святого Валентина — «Гдє ві сохнітє бєльйо?» або «У Києві, на Подолі…». Це вистава з піснями, чаркою та справжнім подільським «цимісом», тож настрій тут не академічний, а живий, гучний і дуже впізнаваний. Вікове обмеження 16+ — і не просто так: гумор місцями гострий, життєвий, із тим самим присмаком дворикових розмов, де кожен має свою правду і говорить її без довгих церемоній.
Подільське подвір’я в цій історії — як маленький всесвіт, де щодня перетинаються українські й єврейські жарти, пісні, дрібні сварки та примирення, а заодно — сусідські новини, плітки й «хто кому що сказав». Поки дорослі десь на єврейському недільному базарі, молоді — Богдан і Рахілька — роблять те, чого старші завжди бояться найбільше: ламають умовні кордони, зізнаються одне одному в коханні й вирішують одружитися. І от тоді починається найсмачніше — бо батьківські емоції вирують, як борщ на сильному вогні: спочатку крик, образи, торги й «та ти що надумав/надумала», потім спроби розібратися, а далі — примирення, бо весілля (як не крути) здатне перетворити дві різні родини на одну велику, шумну сім’ю. І все це — в одному дворі, у Києві, на Подолі.
Окрема окраса вистави — подільські персонажі, без яких ця історія була б просто романтичною комедією, а з ними стає справжнім театральним «двориком». Вуличний філософ Подолу на прізвисько «Гоп-з-точилом» встигає і пожартувати, і зворушити: сипле життєвими висновками, підкидає повчання, але робить це так, ніби між іншим — уплітаючи у свої «гасла» рецепти української та ізраїльської кухні. Поруч — дільничний Собачко: веселий, балакучий, завжди трохи напідпитку, зате з невичерпним запасом міліціянтських байок і анекдотів, які, здається, збиралися на подільських вулицях десятиліттями.
У підсумку виходить комедія про кохання й примирення, про сусідство, традиції та вміння домовлятися — навіть коли спершу хочеться тільки сперечатися. Це той випадок, коли приходиш «посміятися», а йдеш із теплим відчуттям, що люди різні, але живуть поруч — і саме в цьому є своя сила, свій гумор і свій подільський шарм.
