спектакль Бука Київ 2026-02-14 18:00 МЦКМ «Жовтневий палац»
«Бука» — Київ, МЦКМ «Жовтневий палац»
«Бука» — це вистава про життя “на нервах”, коли смішно, але не тому що легко. Головна героїня, яку всі знають за прізвиськом Бука, працює аніматоркою: усмішка “за роботою”, костюм, свята, чужі емоції — і паралельно спроби якось зібрати до купи власне особисте життя. Вона ніби постійно має “розважати”, але всередині — купа питань, які вже не виходить заговорити.
Буку виховували за радянськими стандартами, і саме це стає її головним внутрішнім конфліктом. Те, що колись називали “правильним”, у сучасному місті звучить як тиск і зашморг: як треба поводитись жінці, що їй “пасує”, коли “вже час”, що скажуть люди, чому “не як у всіх”. На сцені регулярно з’являються знайомі стереотипи про “місце жінки” — але не для того, щоб їх повторювати, а щоб жорстко поставити під сумнів і показати, наскільки вони руйнують і знецінюють.
Особливо боляче те, що ці наративи часто приходять не з інтернету і навіть не з вулиці, а з дому — від старшого покоління, яке щиро може сумувати за “совком” і не помічати, як ця ностальгія калічить молодших. Вплив дорослих, їхні “перевірені правила” і пасивна агресія — все це формувало героїню, а тепер заважає їй дихати на повні груди.
Форма вистави — комедія-стендап: пряма розмова з залом, швидкі зміни настрою, жарти “на межі” і дуже впізнавана побутова правда. Тут багато чорного гумору, але він не заради шоку — він як спосіб вижити і не зламатися. При цьому в історії є й щира емпатія до персонажів: ніхто не ідеальний, усі по-своєму травмовані, але кожен намагається триматися.
Мова героїв — жива, гостра, місцями провокативна. Це не “театральні” репліки з підручника, а те, як люди реально говорять у місті, коли нерви на межі, коли хочеться віджартуватися або влупити правдою просто в лоба.
Та попри всю іронію, «Бука» тримається на дуже людяній думці: маленькі акти доброти мають величезну вагу. Інколи саме дрібні речі — нормальне слово, підтримка без повчань, уважність без оцінки — рятують людину більше, ніж “правильні поради”.
У центрі — питання самоідентифікації, вибору і виживання в міському просторі: як залишитись собою, коли тебе весь час намагаються втиснути у чужий шаблон; як відвоювати право на власний темп і власні рішення; як не втратити людяність, коли втома і злість постійно поруч.
«Бука» — це одночасно соціальний портрет і нагадування про просту річ: ми всі живемо поруч, і від нас залежить, чи буде в цьому місті більше тиску — чи більше тепла. Вистава змушує сміятися і думати в один і той самий момент — і саме цим чіпляє.
