Биография Василия Симоненко
Василь Андрійович Симоненко — видатний український поет, чиї твори залишили глибокий слід у літературі ХХ століття. Народився він 8 січня 1935 року в маленькому селі Біївці на Полтавщині, в родині колгоспників. Його дитинство припало на важкі післявоєнні роки, коли більшість людей переживали горе від втрат на фронті та тяжко працювали, щоб відбудувати зруйновану країну. Як згадує Олесь Гончар, дитинство Симоненка «чуло ридання матерів, що божеволіли від горя», і саме в ці роки, сповнені труднощів і відчаю, народжувалася його велика любов до рідної землі та глибокий патріотизм.
Від самого початку свого шляху Василь мріяв про журналістику і, закінчивши школу в 1952 році, вступив на факультет журналістики Київського університету. Після отримання диплома у 1957 році працював у редакціях місцевих газет, але поезія завжди була його головною пристрастю. Вже в студентські роки він почав публікувати свої вірші, а його перша збірка "Тиша і грім" (1962) стала справжнім проривом на літературному небосхилі України. Симоненко вперше привернув увагу читачів не витонченими словесними формами, а щирістю і глибиною своїх почуттів, інтелектуальною висотою і молодечим завзяттям.
Після публікації "Тиші і грому" Василь Симоненко став одним із найяскравіших представників "шістдесятників" — покоління, яке було готове відкрито виступити проти тоталітарного режиму, відстоюючи свободу слова і правду. Симоненко, зокрема, відзначався своєю безкомпромісністю в поглядах, і це не могло не привернути до нього увагу радянської влади, яка вже тоді почала відчувати загрозу від нової інтелектуальної хвилі.
Читать полностью →