Мама, уже наступает зима.

"Мама, зима вже йде,
Снігом травицю вкриває,
В гаю пташок уже йде...
Мамо, чи кожна пташина
Вирій на зиму літає?" –
У мами спитала дитина.

"Ні, не кожна, – одказує мати, –
Онде, бачиш, пташина сивенька
Скаче швидко он там біля хати, –
Залишилась пташина маленька".

"Чом же вона не втекла?
Нащо морозу ждала?"

"Не боїться морозу вона,
Не лишає країни рідної,
Не боїться зими лютової,
Жде, що знову прилине весна".

"Мамо, ті сиві пташки
Сміливі, певно, й дуже,
Чи то безпечні такі, –
Чуєш, цвірінькають так,
Мов їм про зиму байдуже!
Бачиш – розспівались як!"

"Не байдуже тій пташці, мій сину,
Мусить пташка малесенька дбати,
Де б водички дістати краплину,
Де під снігом поживку шукати".

"Нащо ж співає? Дивна!
Краще шукала б зерна!"

"Спів – пташина розрада одна, –
Хоч голодна, співає дзвіненько,
Розважає пташине серденько,
Жде, що знову прилине весна".