Любомир Франків народився 9 січня 1945 року у криївці поблизу села Любша, що в Рогатинському районі Івано-Франківської області. Його родина була великою, в ній було ще троє дітей, окрім нього. Дитинство Любомира пройшло в умовах, де він стикнувся з багатьма труднощами, але це не завадило йому сформувати свій характер і вибрати свій шлях у житті.
З 1952 по 1960 рік він навчався у місцевій школі, де проявляв себе як здібний учень. Батьки мріяли, щоб їх син став священиком, але він мав свої погляди і вибір. У 1961 році, після закінчення школи, Любомир вирішив іти іншим шляхом і вступив до Стрийського профтехучилища. Після закінчення навчання він почав працювати слюсарем на Новороздольському хімічному комбінаті, що стало важливим етапом у його професійному становленні.
У 1964 році, після призову до армії, він служив у лавах Радянської армії з 1964 по 1967 рік. Служба в армії відправила його на Далекий Схід, де він працював авіамеханіком. Цей досвід додав йому не лише технічних навичок, але й змусив поглянути на світ з іншого боку. По поверненню додому, після демобілізації, Любомир знову повернувся до Івано-Франківської області, де почав працювати журналістом у місцевих виданнях "Будівник комунізму" та "Радянська Верховина". Також він активно займався боксом і працював тренером в спортивному товаристві "Спартак", що ще більше поглибило його інтерес до фізичної культури і спорту.
У 1979 році, з наміром отримати вищу освіту, Любомир вступив на філологічний факультет Львівського університету. В 1985 році він успішно закінчив університет, здобувши диплом викладача української мови та літератури. Цей період став важливим етапом у його житті, адже він отримав систематичну освіту і зміг поєднати свій професійний шлях із глибокими знаннями в галузі української літератури та мови.
Творчість Любомира Франківа почалася ще в 1957 році, коли його перші невеликі оповідання почали публікуватися в місцевих газетах та журналах. Однак перша окрема книга письменника побачила світ лише у 1991 році. Це була повість "Тінь чорної троянди", яка була опублікована в видавництві "Каменяр" і отримала позитивні відгуки критиків. З того часу його творчість почала набувати популярності, а вже в 1993 році він став членом Національної спілки письменників України, що стало важливим кроком у його літературній кар'єрі.
У 2007 році, відчувши потребу змінити обстановку, Любомир Франків переїхав до Литви, де продовжив свою діяльність. Він не зупинився на досягнутому, і, незважаючи на свій вік, продовжував активно працювати в літературній та громадській сферах. Його творчість і досі залишається важливою частиною української літературної спадщини, а його книги знаходять відгук у серцях читачів, які цінують глибину думок, душевність і щирість його творів.
Любомир Франків, хоча й мешкає за межами України, не забуває про свою батьківщину і активно долучається до культурних та літературних процесів у діаспорі, залишаючи важливий слід у розвитку української культури. Його життя та творчість — це приклад відданості рідній землі і глибокої любові до її традицій, як у літературі, так і в особистому житті.